« Люблю спостерігати за природою. Для мене це як процес медитації, що дарує спокій, натхнення та радість, допомагає відпочити душею, збагачує духовно і надає відчуття зв’язку з чимось великим та вічним, що робить життя більш осмисленим та щасливим…»
Зима
Вона несе надію, світлу казку,
Що зігріває душу в лютий час.
Дарує спокій, ніжність і розраду,
І віру в диво поміж нас.
Зима-чарівниця, біла королева,
Окутує все сніжним полотном.
Природа засинає, мов царівна,
Під срібним, мерехтливим склом.
Мороз малює візерунки дивні,
І в цьому світі казки, де усе можливо,
Звучать натхненні, світлі мрії.
******
В цей рік зима прийшла до нас зненацька,
Морозом вкрила землю і поля.
І закружляла сніжна завірюха хвацько,
Накривши холодом озера і поля.
Надією наповнена земля, затихла і заснула мов дитя.
******
Спостерігаю: поля і луки вмить перетворились
На килим білий, чистий, мов із казки.
Дерева гілки похилили,
Прийнявши сніг без зайвої підказки.
Вітри північні заспівали пісню
Про холод лютий, про зимовий час.
І сонце, навіть, стало менш помітним,
Сховавшись в хмарах, що покрили нас.
******
Білим снігом вкрило поле,
І дерева, і кущі.
Радість дітям, сміх і воля –
Це дарунки від зими.
З неба падають сніжинки,
Як маленькі балеринки,
Перламутрові перлинки.
