Пройшло вже багато років від тієї страшної трагедії, яка сталася 26 квітня 1986 року. Вибухнув 4 реактор ЧАЕС.
Особливо небезпечну і важку роботу довелося виконувати ліквідаторам саме у перші дні після аварії, щоб зупинити реактор, який щойно вибухнув, знизити рівень радіації. Вони зробили великий подвиг за сім місяців після аварії, забрали тони радіактивного сміття і грунту, деактивували гектари площі зсередини і кругом реактора, знизивши радіактивний фон в сотні раз.
Чорнобиль показав усьому світу, яка мала наша планета і яке уразливе людство. Кожен житель нашої країни відчув біль Чорнобиля, жах і страх перед невидимим, але нещадним ворогом. І чим більше часу минає після тих подій, тим гостріше ми починаємо усвідомлювати, що сталося і що б могло статися, якби не самовідданість тих людей, кого називаємо «ліквідаторами».
Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.
Священна пам’ять, про всенародний подвиг ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках.
