Кривава, жорстока, підступна війна, наче шокова терапія, змінює наше повсякденне життя і формує нове покоління свідомих українців. Україна протистоїть російській агресії уже понад сім років, протягом яких тривають військові дії на території нашої держави.
Ми вже навчилися оборонятися і захищати найдорожче, зокрема, духовні надбання нації.
День Державного Прапора і День Незалежності України – знакові державні свята, які є втіленням національної єдності, честі та гідності, символізують традиції державотворення, історії та сьогодення.
Наша історична пам’ять, розуміння того, хто ми і якого роду, зміцнюють і цементують українську націю, допомагають мужньо захищати свою землю, дають сили стійко переносити непоправні втрати.
Сьогодні, як ніколи, розуміємо: державна самостійність є головною умовою нації.
Боже, молю одного:
Дай волю моїй Україні!
Й ніколи не вчуєш мого
Жалю за смерть на чужині.
Так писав в’язень Кучинської в’язниці Левко Лук’яненко у 1986 році. Ця молитва допомогла йому вистояти й усе подальше життя виборювати омріяну волю Україні.
«Не дам загинуть Україні!» – наче духовний заповіт відгукуються у серці слова Л. Лук’яненка, відомого у світі державного і політичного діяча.