Гортаючи сторінки історії, сьогодні зупиняємось на 1944 році, згадуючи депортацію корінного народу з Кримського півострова.
У сучасній Україні депортація 1944 року визнана геноцидом кримських татар, а 18 травня відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Цей пам’ятний день у наш час набирає особливої актуальності, адже з 2014 року Крим перебуває під окупацією Російської Федерації.
Чому почалася депортація?
Радянська влада звинуватила кримських татар у державній зраді /у співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни/. Насправді ж влада ховала свої недоліки в оперативній роботі проти нацистів на півострові.
Таке звинувачення не було законним, адже, за міжнародним законодавством, жоден народ не може і не повинен бути відповідальним та покараним за дії, які скоїли окремі представники цього народу.
До речі, більше 25 тисяч кримських татар брали участь у Другій світовій війні, а 8 із них стали Героями СРСР.
Як це відбувалося?
О 4 ранку 18 травня 1944 року розпочалося масове примусове виселення кримських татар з Криму. Людям давали 15 хвилин на збори, дозволяли взяти з собою особисті речі /до 500 кг речей на сім’ю/. Потім їх зігнали до товарних вагонів, які були не розраховані на перевезення людей, ще й на такі великі відстані (проїхати довелося близько 3200 км). Останні вагони із кримськими татарами прибули до місць їхнього нового проживання 4 червня. В дорозі багато кримських татар загинуло. Людей під час дороги годували рідко. У деяких ешелонах переселенці отримали їжу вперше і востаннє тільки на другому тижні шляху.
Насильницьке переміщення кримськотатарського народу зі споконвічної Батьківщини до Узбекистану і сусідніх районів Казахстану, Таджикистану та інших регіонів СРСР супроводжувалося його тотальним пограбуванням. Фактично майно переселенців було конфісковане.
У результаті депортації у кримських татар вилучили: понад 80 тис. будинків, понад 34 тис. присадибних будинків, близько 500 тис. голів худоби, всі запаси продовольства, насіння, саджанців, корму для домашніх тварин, будівельних матеріалів, десятки тисяч тон сільськогосподарської продукції. Було ліквідовано 112 особистих книгозбірень, 646 бібліотек у початкових і 221 у середніх школах. Були закриті мечеті в Євпаторії, Бахчисараї, Севастополі, Феодосії, Чорноморському та в багатьох селах.
Скількох людей депортували?
За офіційними даними СРСР, у віддалені регіони Радянського Союзу депортували трохи більше 191 тисячі кримських татар. За даними самоперепису кримських татар, який провів Національний рух кримських татар — більше 423 тисяч.
На чужині переселенцям заборонялося покидати місце проживання, за кримськими татарами пильнувало НКВС. Умови життя, розповідали очевидці, були жахливими, люди масово помирали від хвороб. Тим, хто вижив, повернутися на рідну землю дозволили тільки наприкінці 80-х років минулого століття.
На місце виселених кримських татар на півострів прибули переселенці з України, Воронезької, Брянської, Тамбовської, Ростовської областей РФ – загалом 17040 сімей.
Минуло 79 років… Здавалося, всі лиха позаду. Однак після окупації Криму Росія поновила утиски кримських татар. Тож знову валізи, знову вокзал, знову квиток у невідомість. І знову — все це з вини країни-агресорки.
У ВСП «Марганецький фаховий коледж НТУ «ДП» відбуваються тематичні виховні заходи, присвячені трагічній долі кримськотатарського народу, його депортації у 1944 році, яка забрала людські життя та знищила все духовне та культурне, з любов’ю зрощене в Криму.
Ми маємо пам’ятати про цю страшну трагедію кримськотатарського народу, вшанувати пам’ять жертв геноциду кримських татар та прискорити настання того дня, коли кримські татари та українці повернуться до рідних домівок.
ПАМ’ЯТАЄМО! БОРЕМОСЯ! ПЕРЕМОЖЕМО!
КРИМ – ЦЕ УКРАЇНА.