Відшуміло, відгриміло, відбарабанило наше заняття з ритмотерапії в контексті Молодіжної освіторії «SMArt»! Завдяки музикантам гурту «Вода слонам!» Юлії і Олександру Морозовим учасники нашого «розумного» клубу почали непогано орієнтуватися в етнічних інструментах. Уявіть, і це навіть без «Ок! GOOGLE».

     Джембе, дарбука припинили бути просто «дивіться, які барабани!». Тепер вони ідентифіковані не тільки за формою, історією, географією, але завдяки перкусійному мультиінструменталізму наших гостей розпізнані ще й за звуками.

     Етнічне розмаїття музичних інструментів вражало. Крім окреслених африканського джембе й арабської дарбуки, був ще варган, який змусив вібрувати наш творчий простір. До речі, український відповідник цього диво-інструмента- дримба, яка і дотепер звучить у Карпатах.

     Завдяки дощовиці, або флейті дощу, яка має форму палиці, розмальованої яскравими орнаментами і наповненої природними матеріалами,географія почутих звуків плавно змінювалася: Карпати й Азія залишалися позаду, а перед нами розгорталися південноамериканські джунглі, можливо, навіть австралійський буш. І навіть у ХХІ ст. цей чарівний інструмент лишається топовим у шаманських практиках і медитативних зануреннях.

     Музика…Ритм…Вони неймовірні, бо, вриваючись у простір, загострюють не тільки слух , а й інші органи чуття. Тому недивно, що завдяки звучанню тамбуринів і шейкерів повітря почало наповнюватися ледве вловимими звуковими напівтонами кориці й ванілі.

     Гадаю, якщо ми назвемо глюкофон беззаперечним лідером нашого івенту, то точно не помилимося. Він- представник перкусії нового музичного порядку, який не залишить байдужим жодного, хто бодай один раз у житті почув його космічні звуки!

     Незважаючи на все розмаїття інструментів, на їхню унікальність і автентичність, родзинкою нашої зустрічі став нещодавно утворений гурт «Drum & Бац», до складу якого входять муза й натхненниця музичних експериментів, соціальний педагог і психолог Добронадіївської ЗОШ Юлія Морозова , а також сміливі учні цієї школи. Краса життя у спонтанності! Тому школярі-відчайдухи, які тільки-но вступили на шлях пізнання перкусії, виглядали по-особливому щиро, справжньо й відкрито.

     І насамкінець ,шановні читачі, слухачі, глядачі, учасники нашої освіторії, хочемо нагадати вам слова зі студентського гімну «Gaudeamus»: « Vivant academia! Vivant professors!» Навчаймося! Пізнаваймо! Живімо яскраво й насичено!