Чорнобильська трагедія… Ось уже 37-ий рік дзвони Чорнобиля стукають у наші серця, змушуючи нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й…
26 квітня 1986 року о 1:23 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС і радіація, викинута в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросімі в 1945 році.
Розпочався відлік Чорнобильської катастрофи, яка вразила весь світ, принесла горе, сльози, смерть, розлуку, скитання тисячам людей…
Цей день не тільки нагадує нам історію катастрофи, яка відбулася 37 років тому, але й викликає бажання схилити голову перед пам’яттю про людей, які не зупинилися перед смертельною небезпекою, щоб подолати спільну біду. Герої тієї битви — пожежники, військовослужбовці, інженери, лікарі, рядові робітники, які зробили все можливе для того, щоб максимально запобігти ще більшим негативним наслідкам.
Також ми згадуємо про тисячі людей, які вимушено покинули свої оселі, бо вони разом з полями, лісами та річками, засипаними радіоактивним попелом, стали непридатними для життя.
Для сучасної молоді Чорнобильська трагедія є такою ж частиною історії України, як Голодомор, Друга світова війна, репресії. Саме тому вони повинні знати правду про причини і наслідки цієї катастрофи в історії людства, повинні сприйняти Чорнобиль і пов’язані з ним інші події, як частину нашого нинішнього життя…
До сумних роковин, у бібліотеці коледжу діє тематична книжкова виставка.
Через 37 років Чорнобильська АЭС пережила другу катастрофу – окупацію російськими загарбниками. 24 лютого 2023 року вони окупували зону відчуження та ЧАЕС. Під самим укриттям було складено тисячі смертоносних зарядів.
Майже 36 днів вся Україна вболівала за долю працівників Чорнобильської АЕС, які під дулом автоматів мусили й далі стежити за тим, щоб трагедія 86-го року не повторилася знову. Ми не знали, що буде із цими людьми, що буде із Чорнобилем, який так само є небезпечним для всього світу і через 37 років.
Також нам невідомо, що буде із Запорізькою АЕС в Енергодарі чи на інших атомних станціях України, бо тривають постійні бомбардування та обстріли з важкої техніки. Не зважаючи на цю несправедливу, підступну і безпідставну війну, розв’язану рф проти України, ми та весь світ маємо не допустити, щоб нова атомна трагедія повторилася знову.
Сьогодні, 26 квітня, ми згадуємо подвиг та схиляємося в подяці перед тими, хто зберіг життя мільйонам людей у 1986 році… І віримо в тих, хто захищає нашу країну зараз.
