Осип Васильович Турянський (псевдонім Іван Думка;1880–1933 ) – письменник і літературний критик, відомий психологічною повістю-поемою « Поза межами болю», написаній 1917 році. Цей твір і досі вважається справжнім шедевром.
На початку першої світової війни Осипа Турянського мобілізували до австрійського війська. У 1915 році він потрапив до сербського полону. Під час зимового відступу серби етапували засніженими горами 60000 полонених, серед яких був і письменник. На цій виснажливій дорозі загинуло 45000 людей. Товариші О. Турянського по недолі замерзли біля згасаючого багаття, а його, охопленого кригою і напівживого, знайшли сербські лікарі, що йшли позаду полоненних. Серед лікарів був українець В. Романишин, який повернув письменника до життя. Ці події й покладено в основу повісті.
« Поза межами болю » – автобіографічна повість Осипа Турянського, в якій він зобразив страшний досвід полону під час Першої світової війни. У центрі сюжету – семеро військових, яким удається втекти від конвоїрів. Навколо льодова пустка, страждання, усвідомлення приреченості й боротьби за життя. Всіх їх об’єднує одне – вижити. Але в ході боротьби за виживання вони відчули близькість один до одного, здружилися, стали братами. Проклинаючи тих, хто започаткував цю війну, вони приходять до думки, що майбутнє людства у братерстві, здруженні народів. Основна думка твору: засудження війни й мілітаризму, утвердження нездоланності людського духу, сили розуму й волі до життя.
Цей твір справді могла написати лише людина, яка сама пережила межовий стан між життям і смертю, побачивши смерть зблизька. Справедливі слова Осипа Турянського: « Для творчої праці замало самого таланту. Поет мусить пройти найглибше пекло людського буття й найвищі небесні вершини людського щастя. Тоді його слово буде хвилювати, захоплювати, піднімати людську душу». Як підкреслив колись німецький критик Роберт Плєн, « Поза межами болю»… своєю ідеєю і своєю могутньою силою зображення переходить межі свого народно-українського походження і стає незвичайно цінним здобутком загальнолюдського духу».
