25 лютого Україна відзначатиме 152-річчя від дня народження ЛЕСІ УКРАЇНКИ /Лариси Косач-Квітки/ – найвідомішої поетеси, драматургині, перекладачки, фольклористки, першої української модерністки та громадської діячки.
Багато десятиліть поспіль образ ЛЕСІ УКРАЇНКИ цензурували, недооцінювали й применшували. Тож вже давно настав час нового знайомства з яскравою, авантюрною і феміністично налаштованою ЛЕСЕЮ, яка стала однією з центральних постатей української культури та піднесла її до європейського рівня.
Дитина-індиго, хоумскулер і адепт Lifelong Learning
Якби Леся жила в наш час, про неї неодмінно казали б: дитина-індиго. У чотири роки дівчинка навчилася читати, п’ятирічною почала писати драматичні твори, у шість – майстерно вишивала. А перший вірш «Надія» написала дев’ятирічною.
Лесина мати Олена Пчілка боялася негативного впливу російської гімназії на своїх дітей. Тож донька (як і решта дітей родини Косач) до п’ятого класу навчалася вдома. Олена Пчілка самостійно розробила для дітей шкільну програму. Лесю виховували в суворих правилах: у домі Косачів не було дитячих книжок. Олена Пчілка вважала, що це погано впливає на дитячі смаки, тож давала читати дітям твори іноземних авторів – від Даніеля Дефо і Жюля Верна до Мігеля де Сервантеса.
Але й після десятирічного віку Леся продовжувала отримувати приватну освіту. Адже лікарі поставили їй діагноз «туберкукульоз кісток». Леся займалась із приватними вчителями грецькою та латиною. Матір допомагала з опануванням французької та німецької.
І вже в зовсім юному віці Леся стала тогочасною амбасадоркою Lifelong Learning: самотужки опанувала англійську, грецьку, латину, польську, болгарську мови. А трохи згодом взялася за вивчення грузинської, шведської та іспанської.
Плавчиня, танцюристка й дівча-стрибунець
До дев’яти років імунітет Лесі як-не-як давав відсіч туберкульозу, і за фізичними показниками дівчинка нічим не відрізнялася від однолітків. Разом із братом Михайлом вона бавилась в рухливі ігри, стрибала, лазила мотузяною драбиною, полюбляла танцювати, бігати наввипередки, плавати й лазити по деревах. А ось до традиційних «дівчачих» забавок Леся була байдужа.
Феміністка й сердечна подруга
Лесю Українку обурювало неповажне ставлення до жінок. Тож і у творах письменниці ми спостерігаємо появу абсолютно нового типу жінки, яка самостійно обирає, як жити, як розпоряджатися грошима, власним тілом.
Не тільки Леся, а й загалом родина Косачів-Драгоманових могла похизуватися тим, що всі жінки, окрім реалізації власних талантів, відігравали важливі соціальні ролі. Оксана Драгоманова, наприклад, стала дипломаткою і представляла інтереси України під час Паризької мирної конференції.
Про особливу дружбу між Лесею Українкою та Ольгою Кобилянською ви, напевно, чули. Хоч і є чимало пліток, що між письменницями були любовні стосунки, та ніхто з дослідників не зміг довести це. Натомість листами жінок струмує неприкрита турбота й ніжність одна до одної. Але ось що важливіше: жінки щиро співпереживали одна одній в листуванні, детально обговорювали нові твори одна одної, підбадьорюють у часи творчих криз.
Закохана бунтарка
Взаємного щасливого кохання та радощів шлюбу на довгі роки Леся Українка у своєму житті так і не пізнала.
Вперше і всерйоз дівчина закохалась у 15 років у статного і «видного» 17-річного студента Максима Славицького.
24-річною дівчиною закохалась у чорнобрового студента Нестора Гембарашвілі, який орендував у Косачів одну з кімнат.
Коли вже письменниця хворіла на туберкульоз кісток, у Ялті познайомилась із молодим красенем Сергієм Мержинським. Та дослідники переконані, що й тут Лесині почуття не знайшли взаємності. Мержинський хворів на відкриту форму туберкульозу, і два місяці поспіль вона не відходила від ліжка важкохворого аж до самої його смерті, в результаті сама захворіла на туберкульоз легенів.
Із правознавцем, етнографом та фольклористом Климентієм Квіткою письменниця довгий час жила в цивільному шлюбі, і палких любовних почуттів до цього чоловіка не мала, але обвінчалася з ним. Климентій був на 9 років молодший за неї (їй було 27, йому – 18) і це рвало на шмаття тогочасні шаблони.
Цікаво, що про вінчання Леся Українка сповістила батьків листом. Подружжя навіть відмовилося від фінансової допомоги Косачів.
Вишукана, але скромна модниця
Витончений смак і відчуття стилю прищепила Лесі матір. Цікаво, що саме Олена Пчілка започаткувала моду на носіння вишиванок серед українок, хоча в ті часи все українське злісно забороняли. Тож ми не випадково бачимо Лесю на світлинах в аристократичних сукнях і ошатних блузках, зі стильними аксесуарами.
Письменниця слідкувала за європейськими модними трендами, але й надто розкішного вбрання не любила, віддаючи перевагу скромним, але якісним і гарним речам. А хворобу, що вразила її руку, майстерно маскувала пошитою на замовлення рукавичкою.
Лілія, Саламандра, Зея, Блакитна троянда
Своїм головним наставником і вчителем Леся Українка вважала Драгоманова. Кажуть, що без його погодження, вона не написала жодного рядка, настільки вони були близькі. Вплив Драгоманова був таким сильним, що коли той висловив жаль, що поетеса перестала вивчати англійську мову, незабаром вона взялася за навчання з подвійною наснагою.
Свій псевдонім «Українка» запозичила ще 13-річною в Михайла Петровича, який підписувався «Українець». Ось так вона й підписала свій перший надрукований вірш «Конвалія»: Леся Українка.
До слова, у Лесі було багато імен, якими вона час від часу користувалась. Ось лише деякі з них: Лілія, Фея, Саламандра, Зея, Косач-Квітка, Блакитна троянда.
Труну з тілом поетеси несли 6 жінок
Леся Українка померла в Грузії у 1913 році. Поховання в Києві проходило під суворим наглядом кінної поліції. Тоді влада боялася, що похорон може перетворитися на національний мітинг, тому заборонили прощальні промови та перечитали написи на поховальних вінках. Попри це провести поетесу в останню путь зібралися сотні киян.
А перед самим Байковим кладовищем труну на плечах взялися нести 6 жінок – подруги письменниці та відомі українські діячки. За спогадами учасників поховання, натовп ще довго стояв біля могили поетки, виказуючи тим самим протест проти заборони промов.
Дай Боже, нам хоч частину тієї мужності й дієвої любові до своєї Батьківщини, якими так переповнена була славетна ЛЕСЯ УКРАЇНКА!
Дай Боже, нам хоч частину тієї мужності
й дієвої любові до своєї Батьківщини,
якими так переповнена була славетна ЛЕСЯ УКРАЇНКА!
